А знаете ли вы игру "Бегущий Город"?

Не пугайтесь слова "бегущий". Мы ни разу на бег не перешли, просто гуляли. Правда очень много гуляли. . .
Пролетая над Майданом, учим украинский.
Бегущий город Киев. Городские соревнования по ориентированию. 5 июня 2010 года
Ура!!! Дождались лета. В Киев едем на Бегущий Город.

«- Вот я одного не пойму, почему Киев – Мать городов Русских?
- А чего тебе не понятно?
- Ну, Киев же он!
- А. Вот, что тебя смущает. Да потому, что Москва – порт пяти морей.
- А вот этот ответ меня удовлетворяет».
(Из кинофильма «О чем говорят мужчины»).

Пролітаючи над Майданом, учимо український.
Кiїв, що біжить місто. Міські змагання з орієнтування. 5 червня 2010 року.
Ура!!! Дочекалися літа. У Київ їдемо на Місто, Що Біжить.

«- От я одного не зрозумію, чому Київ - Мати міст Росіян?
- А чого тобі не зрозуміло?
- Ну, Київ же він!
- А. От, що тебе бентежить. Так тому, що Москва - порт п'яти морів.
- А от ця відповідь мене задовольняє».
(З кінофільму "ПРО що говорять чоловіка").

Старт в парке Киевского Технологического Института. Еле нашли его на карте. Он там как парк ПКI обозначен.
На площадке в зеленой тени столпотворение. Происходит регистрация. Мы встаем в очередь и через несколько томительных минут предстаем перед судьями.
- Ваш номер?
- А мы не помним.
- Так! Кто еще знает номер своей команды!?
В ответ гробовое молчание. Ну, никто не помнит! Наконец я нашелся.
- А зато мы знаем свое название, а еще примерное время старта.
- Ну, и какие?
- Мы мурки! Вот. А стартуем примерно в 9-24.
- Вы Сфинксы?
- Нет. Мы желтенькие. Как их? Грифоны.
- Вот вам номер 823.
- Это не наш! Хотя ладно, какая разница.

Старт у парку Київського Технологічного Інституту. Ледве знайшли його на карті. Він там як парк ПКІ позначений.
На майданчику в зеленій тіні стовпотворіння. Відбувається реєстрація. Ми встаємо в чергу й через кілька томливих хвилин з'являємося перед суддями.

- Ваш номер?
- А ми не пам'ятаємо.
- Так! Хто ще знає номер своєї команди!?
У відповідь гробове мовчання. Ну, ніхто не пам'ятає! Нарешті я найшовся.
- А зате ми знаємо свою назву, а ще зразковий час старту.
- Ну, і які?
- Ми Мурки! От. А стартуємо в приблизно в 9-24.
- Ви Сфінкси?
- Немає. Ми жовтенькі. Як їх? Грифони.
- От вам номер 823.
- Це не наш! Хоча добре, яка різниця.

Получив задание на первый этап, в первый момент обалдели. Оно же на украинском!
1 ЕТАП. Дитячий майданчик в куту. Это чё?
- Листик переверни. Там на русском.

Одержавши завдання на перший етап, у перший момент отетеріли. Воно ж на українському!
1 ЕТАП. Дитячий майданчик в куту. Это чё?
- Листик переверни. Там на російському.

Отыскали все КП на карте кроме Старокиевского переулка. На карте раскладушке его даже в списках не значится, а на атласе в указанном квадрате лишь проулки без названия. И что делать? Этот квадрат самый ближний к старту. Решаемся идти. На месте «языка» возьмем.

Відшукали всі КП на карті крім Старокиївського провулка. На карті розкладачці його навіть у списках немає , а на атласі в зазначеному квадраті лише провулки без назви. І що робити? Цей квадрат самий близький до старту. Вирішуємося йти. На місці "мови" поберемо.

Целых полтора часа уходит на взятие этого КП. Сначала пересекли больше десяти железнодорожных путей. Зашли в квадрат и взяли первого заложника.
- Здравствуйте! Где у Вас здесь Старокиевский переулок.
- Да отродясь не было, - отвечает девушка с полным ведром мусора.
- Он точно здесь! Вон на карте написано.
- Да я здесь всю жизнь живу. Нету здесь такого.
- Ладно, пошли. У других спросим.

Цілих півтора години йде на узяття цього КП. Спочатку перетнули більше десяти залізничних колій. Зайшли у квадрат і побрали першого заручника.
- Здрастуйте! Де у Вас тут Старокиївський провулок.
- Так отродясь не було, - відповідає дівчина з повним цебром сміття.
- Він точно тут! Геть на карті написане.
- Так я тут усе життя живу. Немає тут такого.
- Добре, пішли. В інших запитаємо.

Мужчина загружает автомобиль. Окружаем и берем второго «языка».
И он рад бы расколоться, да не может. Ну, не знает!
И тут Дима, поелозив по атласу пальцем, в соседнем квадрате обнаруживает этот затерявшийся переулок.
Блин! Нам снова нужно пересекать «Сортировочную».
- Ничего, ребята. В путеводителе говорится: «Чтобы сразу не испытать культурный шок, с Киевом следует знакомиться начиная с окраин».

Чоловік завантажує автомобіль. Оточуємо й беремо другого "мови".
І він радий би розколотися, так не може. Ну, не знає!
І отут Дмитрик, поелозив по атласу пальцем, у сусідньому квадраті виявляє цей провулок, що загубився.
Млинець! Нам знову потрібно перетинати "Сортувальну".
- Нічого, хлопці. У путівнику говориться: "Щоб відразу не випробувати культурний шок, з Києвом слід знайомитися починаючи з окраїн".

Больше у нас таких сильных затупов не было. Были, но поменьше.
А сейчас коротко о самых запомнившихся КП.
КП 33. Количество человеческих фигур в арке дома 13 по Обсерваторной улице.
Под голубой в цветочек аркой на веревочке болтается какой-то шмель с человеческим лицом. Видимо эта та самая фигура и есть. (Лишь увеличив фотографию, понимаю, что это герой французской комедии про Галлов).

Більше в нас таких сильних затупов не було. Були, але поменше.
А зараз коротко про самі, що запам'яталися КП.
КП 33. Кількість людських фігур в арці будинку 13 по Обсерваторній вулиці.
Під блакитний у квіточку аркою на мотузочці бовтається якийсь джміль із людською особою. Очевидно ця та сама фігура і є. (Лише збільшивши фотографію, розумію, що це герой французької комедії про Галлів).

КП 109. Количество отпечатков правой ладони на тыльной стороне памятника Ярославу Мудрому.
Их там три. Но зачем? И почему? Это остаётся загадкой.
Площадь у Золотых Ворот, где и «сидит» Мудрый Ярослав – одна из самых красивых площадей города. Зеленый сквер с фонтаном, Огромная башня Золотых Ворот, заглаженный до зеркального блеска кот-Бегемот. А дома окружающие площадь? Ну, каждый просится на картину. Вот их художники и рисуют, сидя за мольбертами прямо на тротуаре.

КП 109. Кількість відбитків правої долоні на тильній стороні пам'ятника Ярославу Мудрому.
Їхнім там три. Але навіщо? І чому? Це залишається загадкою.
Площа в Золотих Воріт, де й "сидить" Мудрий Ярослав - одна з найкрасивіших площ міста. Зелений сквер з фонтаном, Величезна вежа Золотих Воріт, запрасований до дзеркального блиску кіт- бегемот. А будинку навколишні площу? Ну, кожний проситься на картину. От їхні художники й малюють, сидячи за мольбертами прямо на тротуарі.

!--pagebreak-- По дороге к Площади Независимости встречаем «бессмертного» господина Паниковского в сквере на Прорезной у Крещатика.

По дорозі до Майдана Незалежності зустрічаємо "безсмертного" пана Паниковского в сквері на Прорізной у Хрещатика.

КП 78. Огромная, пафосная площадь Независимости. Где тут отыскать «дерево со стульями»?
Трое офицеров украинской полиции, ни о чем не подозревая, неспешно прогуливались по майдану. Отлично! Берем сразу трех языков.
На Зеленом дубе с десяток стульчиков. А рядышком на скамеечке обнялись два фонарных столба. Гляньте, какие милые.

КП 78. Величезна, пафосна площа Незалежності. Де отут відшукати "дерево зі стільцями"?
Троє офіцерів української поліції, ні про що не підозрюючи, неспішно прогулювалися по майдані. Відмінно! Беремо відразу трьох мов.
На Зеленому дубі з десяток стільчиків. А рядком на лавочці обійнялися два ліхтарні стовпи. Гляньте, які милі.

КП 40. Финиш первого этапа на площади Ивана Франко.
Я в этом сквере уже третий раз в жизни. Это одно из моих любимейших мест Киева.
И хоть я не помню ни одного фильма с Иваном Франко, он мне очень симпатичен. С ним так и хочется посидеть рядышком, поболтать о пустяках, погладить его таксу.

А еще рядом с площадью знаменитый дом с Химерами – дом Городецкого. Целый зоопарк на стенах. Тут и слоны, и носороги, змеи, усатые киты и жутковатые лягушки.

КП 40. Фініш першого етапу на площі Івана Франко.
Я в цьому сквері вже третій раз у житті. Це одне з моїх найулюбленіших місць Києва.
І хоч я не пам'ятаю жодного фільму з Іваном Франко, він мені дуже симпатичний. З ним так і хочеться посидіти рядком, побалакати про дрібниці, погладити його таксу.

А ще поруч із площею знаменитий будинок з Химерами - будинок Городецького. Цілий зоопарк на стінах. Отут і слони, і носороги, змії, вусаті кити й моторошнуваті жаби.

КП 19. Скульптурная композиция у дома 10 на ул. Академика Богомольца.
Какая приятная встреча! Глеб Жиглов и Володя Шарапов – работники украинского уголовного розыска.

КП 19. Скульптурна композиція в будинку 10 на вул. Академіка Прочанина.
Я а кприємна зустріч! Гліб Жиглов і Володя Шарапов - працівники українського карного розшуку.

КП 69. Улица Рыбальского, 22. Название музея.
Блуждая по переулкам названия, которых на карте не поместились, с огромным трудом разыскали улицу Рыбальского. И вот идем в сторону 22 дома. Неожиданно улица закончилась. Уперлась в забор. Мы повернули направо (выбора не было), и вскоре увидали, что началась другая улица. А спросить-то и некого. Углубляемся во дворы и там находим помощь.
- Шо Вам там надо? Музей? Ну, есть тут музей неподалеку.
- Там еще магазин керамики.
- О, точно! Это вон туда.

Музей Истории Туалета находится в одном подъезде с магазином керамики «Керамика в Баштi». Баштя – огромный многогранник, по всей видимости бывшая тюрьма или казармы.

КП 69. Вулиця Рыбальского, 22. Назва музею.
Блукаючи по провулках назви, яких на карті не помістилися, з величезною працею розшукали вулицю Рыбальского. І от ідемо убік 22 будинку. Зненацька вулиця закінчилася. Уперлася в забір. Ми повернули праворуч (вибору не було), і незабаром побачили, що почалася інша вулиця. А запитати- те й нікого. Глибшаємося у двори й там знаходимо допомогу.
- Що Вам там треба? Музей? Ну, є отут музей неподалік.
- Там ще магазин кераміки.
- ПРО, точно! Це геть туди.

Музей Історії Туалету перебуває в одному під'їзді з магазином кераміки "Кераміка в Башті". Баштi - величезний багатогранник, по всій видимості колишня в'язниця або казарми.

КП 94. Кондукторская д.8. Количество окон в сторону улицы.
Жара. Спрятаться от солнца некуда. Мы ползем в крутой подъем. Ноги уже гудят. А за заборами заманчиво краснеет черешня. Цветет и благоухает жасмин. И тут Ира заявляет:
- Здорово все-таки, что тут не лестница, а просто подъем.
- Почему? – спрашивает Димка.
- Да по лестнице сложнее подниматься.
- Так ты что, думаешь, что лестницы нарочно придумали? Чтобы людям жизнь усложнить?

КП 94. Кондукторська буд.8. Кількість вікон убік вулиці.

Жару. Сховатися від сонця нікуди. Ми повземо в крутий підйом. Ноги вже гудуть. А за заборами заманливо червоніє черешня. Цвіте й пахне жасмин. І отут Ира заявляє:
- Здорово все-таки, що отут не сходи, а просто підйом.
- Чому? - запитує Димка.
- Так по сходах складніше підніматися.
- Так ти що, думаєш, що сходи навмисно придумали? Щоб людям життя ускладнити?

Мы покидаем финиш 2-го и старт 3-го этапа на улице Островского. Карты у Иры и Димы. А мы с Мурочками просто плетемся рядом.
- Ир, а куда мы идем?
- Не знаю. Просто уходим.

Ми покидаємо фініш 2-го і старт 3-го етапу на вулиці Островского. Карти у Иры і Димы. А ми з Мурочками просто плентаємося поруч.
- Ир, а куди ми йдемо?
- Не знаю. Просто йдемо.

Наконец-то мы доплелись до финиша. Семь с половиной часов хождения на дались даром. Мы устали, и наши улыбки выглядят какими-то вымученными. Нужно срочно покушать и выпить.
После долгих шатаний по ресторанам делаем неожиданный выбор – Узбекский ресторан Урюк.
Медвежьей походкой косолапим вниз по лестнице и располагаемся на мягких подушках. Посовещавшись, выдаем:
- Борща и Leffe девочкам, Шурпу и водку мальчикам.

Нарешті ми доплелися до фінішу. Сім з половиною годин ходіння на далися дарма. Ми втомилися, і наші посмішки виглядають якимись вимученими. Треба терміново поїсти і випити.
Після довгих хитань по ресторанах робимо несподіваний вибір - Узбецький ресторан Урюк.
Ведмедячою ходою клишаємо вниз по сходах і розташовуємося на м'яких подушках. Порадившись, видаємо:
- Борщу і Leffe дівчаткам, Шурпу і горілку хлопчикам.

Вот так и закончились для нас соревнования «Бегущий Город Киев». Но не заканчивается наше знакомство с Киевом.
Мы еще в пятницу, 4 июня немало побродили по его улочкам. Покатались на фуникулере. Побывали в Михайловском монастыре. И даже посетили три музея в Святой Софии Киевской.

А воскресение посвятили Киево-Печорской лавре, музею Воды и Андреевскому спуску.

Кто еще не побывал в Киеве – торопитесь. Чудесный, сказочный город. Родина Михаила Булгакова и Казимира Малевича. Его 300 зеленых скверов, сотни фонтанов, незабываемая южная архитектура с причудливыми башенками и скульптурами ждут Вас. А ещё здесь Днепр – широкий и теплый. Озера прямо в городе с песчаными пляжами. Рынки полные черешни и клубники. Дешевые овощи. И вкусная горилка.

Comments

знаем такую игру. хорошая и интересная. много нового узнаешь, да и Киев по более Москвы будет - есть где разгуляться)))

Отличные позитивные фотки. Захотелось в Киев побродить по улицам. Единственное на мой взгляд текст надо было разделить на 2 блока, чтоб глаз скользил по строкам, а то лично у меня закусывало периодически. Задумка то ясна и понравилась, но все же.
Подписи к фоткам класс.